Владислав Зубенко

 

Владислав Віталійович Зубенко народився 22 квітня 1991 року в Харкові. Мав молодшого на рік брата Тихона, про якого особливо піклувався після розлучення батьків. Закінчив із золотою медаллю спеціалізовану школу № 15, брав участь в олімпіадах та конкурсах. 2013 року Владислав завершив навчання у Харківському державному університеті залізничного транспорту, отримавши диплом із відзнакою. Після цього влаштувався працювати контролером на Південній залізниці.

Рідні та друзі згадують Владислава як надійну та небайдужу людину. Він долучався до благодійності, брав участь у програмах із пропагування здорового способу життя, був членом скаутської організації YMCA України, волонтером центру районної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді у Харкові, почесним донором, гравцем спортивної версії “Що? Де? Коли?”. Владислав писав вірші. Але захопленням усього життя хлопця була історична реконструкція. Він брав участь у лицарських турнірах і грав за збірну України в чемпіонаті світу з історичного бою.

Участь у Революції Гідності. Від початку масових протестів на підтримку євроінтеграції України Владислав брав участь у мітингах у Харкові, виступав із промовами. Збереглося відео з одним із його виступів, де він сказав: "Ви повинні не забувати: щоб змінити весь світ, треба починати із самих себе. Не забувайте про те, що ви зо дня на день повинні вдосконалюватися, ставати розумнішими, читати хороші, добрі книжки! Займатися спортом, хлопці – єдиноборствами. Використовуйте цей запал Майдану, щоб стати кращими, достойними нашої країни, сильними, розумними й чесними. Слава Україні!"

Після вбивств мітингарів 18 лютого 2014 року в середмісті столиці Владислав вирішив їхати до Києва. Із собою взяв лицарські обладунки. Наступного дня долучився до зміцнення барикад на Майдані та ввійшов до Харківської сотні. 

Уранці 20 лютого, побачивши, що з Інститутської почали виносити перших поранених, Владислав Зубенко дістався барикади навпроти верхнього виходу зі станції метро "Хрещатик", допомагав нести поранених і вбитих до медпунктів.

О 09:49, прикриваючи ноші з пораненим побратимом, Владислав отримав вогнепальне поранення. Куля калібру 5,45 мм потрапила у спину й вийшла назовні, травмувавши нирки, печінку, легені та спинний мозок. Хлопець упав на тротуар навпроти сходів до банку “Аркада”. Його непритомного перенесли до фоє готелю "Україна", де надали першу медичну допомогу. На машині посольства Великої Британії Владислава доправили у Солом’янську клінічну лікарню № 4. Там він переніс кілька операцій, йому видалили частину печінки. Поруч із пораненим перебувала Світлана Гнипа, соціальний працівник, яку Владислав називав своєю хрещеною матір’ю. Коли на третій день він вийшов із коми, вона повідомила хлопцеві, що президент Янукович утік із країни та що Майдан переміг.

РІдні та друзі Владислава сподівалися, що він одужає, а волонтери планували доправити його на лікування до Німеччини або Ізраїлю. Однак стан пораненого з кожним днем погіршувався. 28 лютого його перевезли до реанімаційного відділення Інституту серця, але врятувати не змогли: того самого дня о 16:45 він помер.

Владиславові Зубенку було 22 роки.

Пошанування. Владислава Зубенка поховано у Харкові. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Владиславові Зубенку було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України", а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно).  Ім’я та портрет героя викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві, а також на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. В Університеті залізничного транспорту, в якому навчався Владислав, відкрито меморіальну дошку, а 20 лютого 2017 року – аудиторію № 415 названо його іменем. Пасажирському потягу №115/116 Харків–Чернівці категорії "Нічний експрес" ПАТ “Укрзалізниця" 1 квітня 2017 року присвоєно ім’я Героя Небесної Сотні Владислава Зубенка. На його честь перейменовано вулицю Тимурівців у Харкові. Кабінет Міністрів України 15 листопада 2017 року заснував іменну стипендію імені Владислава Зубенка для студентів вищих навчальних закладів за спеціальністю "Залізничний транспорт".