Місця Революції Гідності: Європейська площа (вхід до Українського дому)

 

Інформаційно-навігаційна система "Місця Революції Гідності" – це мережа стендів, які знайомлять з історією та значенням окремих точок Євромайдану.

 

 

Український дім

 

Європейська площа від початку протестів стала місцем політичних мітингів. Але 26 листопада за рішенням лідерів об’єднаної опозиції в Києві відбулося поєднання двох Майданів в один та вирішено було не використовувати під час мітингів партійну символіку. Намети й сцену на Європейській площі демонтували. Мітингарі перейшли на Майдан. Під час революції 2013–2014 років Український дім на Європейській площі став ареною протистояння силовиків і майданівців. 25 січня 2014 року в ньому розмістилися кілька сотень бійців внутрішніх військ. Оскільки будівля опинилася за кілька сотень метрів від барикад, було побоювання, що силовики можуть ударити по Майдану з тилу. Тому Український дім було блоковано й захоплено протестувальниками в ніч на 26 січня 2014 року. В Українському домі розгорнули шпиталь, кухню, їдальню, там діяли Відкритий університет Майдану, Студентська асамблея та штаб Автомайдану, а 26 січня з’явилася Бібліотека Майдану. Ідею створити її подали Інна та Віктор Бісовецькі, подружжя з Дніпропетровська, нинішнього Дніпра. Саме вони надумали організувати збирання книжок і сформувати з них невеличку бібліотеку. Дізнавшись про це, люди почали зносити сюди книжки з Будинку профспілок, КМДА та інших установ, а також зі своїх домашніх бібліотек. Найбільший попит мали історична література, світова та українська класика, твори Ліни Костенко, Григорія Сковороди, Миколи Костомарова. Було створено Мистецьку сотню, до якої ввійшли художники, музиканти й поети. Одним із їхніх проєктів був "Щитопис" – спільна робота художників та активістів, кожен з яких приїхав на Майдан зі своєю історією та власним сприйняттям світу. Сотники розповідали ці історії, а художники своє бачення тих оповідей утілювали в малюнках на щитах. В Українському домі відбувалися мистецькі виставки, діяв пресцентр Майдану, розміщувалися бойові сотні Самооборони. Тут була одна з точок приймання та зберігання експонатів для Музею Майдану. Однак будівля не раз переходила від однієї сторони протистояння до іншої. У лютому 2014 року силовики знову захопили будівлю, знищивши більшу частину напрацювань Мистецької сотні. Після звільнення Українського дому 19 лютого виявилося, що пограбовано й по-вандальськи знищено частину фондів Музею історії міста Києва, які там зберігалися.

 

 

 

 

 

Спогади учасників 

 

19 лютого силовики захопили Український дім, де було створено Бібліотеку Майдану. У мене є фотографія, де беркутівці разом із військовими крадуть звідти меблі. Виявилося, що книжки вони просто знищили. Рвали їх, палили. Навіщо? Просто абсурдно… Украсти меблі – це ще якось можна зрозуміти. А книжки? Так поводяться тільки окупанти.

Олександр Закревський

 

Через усі ці події раптом звідкись узялися чоловіки. Бо ми ж звикли до того, що український чоловік – він узагалі такий… вайлуватий. У нас дуже породисті жінки – вродливі, весь світ визнає. А чоловіки… ну, невиразні, те, що називається "сіра українська порода" – був такий популярний тип антигероя. Та потім з’явилися герої, і звідки вони взялися, незрозуміло. П’ять років тому не було, а тут ти бачиш ті очі – як лазер просто, вони можуть пропалити стіну, бачиш гарних неймовірно людей.

Іван Семесюк

 

Коли я прийшла в Український дім, то принесла туди роботу "Квіти серця", й вона висіла на стіні в Мистецькій сотні. Ця робота для мене – ніби символ Майдану. 18 лютого Український дім захопили беркутівці,  нищили все. Там на стінах були ікони Лева Скопа, львівського художника. Він брав участь у "Щитописі", і в іконографічній пластиці в нас була чимось схожа тематика. Беркутівці нищили його ікони, вони порізали мою роботу. І для мене це було дивно: для чого нищити мистецтво?

Катерина Ткаченко

 

 

Експонати Національного музею Революції Гідності 

 

Щити

Під час подій на Майдані група активістів заснувала в Українському домі Мистецьку сотню, залучивши художників до прикрашання обладунків протестувальників із метою піднесення їхнього бойового духу. На диктових і металевих щитах, на будівельних та військових касках митці здебільшого зображали святих, янголів, сонце, квіти, різні краєвиди, хати, гори, Тараса Шевченка, дітей, молодь, воїнів-захисників, національну символіку, сподіваючись, що рука силовиків не здійметься на ці мирні сакральні образи. Розмальовувалися також інші побутові речі, було створено галерею живопису та ікон. Увечері 18 лютого 2014 року протестувальники під натиском бійців "Беркуту" залишили Український дім, який вони захопили 25 січня. Силовики вчинили там погром, знищивши творчі напрацювання Мистецької сотні й пограбувавши у ніч на 19 лютого фондосховище Музею історії міста Києва. Після актів мародерства вціліли два диктові щити, прикрашені художниками Мистецької сотні. Катерина Ткаченко змалювала Україну в образі серця, з якого виростають квіти, а довкола – янголи та святі. Юлія Овчаренко розмалювала щит оборонця Майдану з Дніпра, особиста історія якого надихнула її на створення образу хлопця-майданівця, що тримає за руки дівчину, підкреслюючи цим важливість єднання людських сердець. "Хтось сказав, що щит – для бою, – розповідає Юлія, – але мені хотілося зробити його таким, щоб, побачивши це, неможливо було холоднокровно стріляти в людей, таким, щоб підтримував бойовий дух та вселяв оптимізм і віру в перемогу". Ці два щити, збережені активістами громадської ініціативи "Музей Майдану", входять до зібрання Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності.

 

 

Більше предметів із Майдану розміщено на сайті Музею в розділі "КОЛЕКЦІЯ"

Світлини Богдана Пошивайла, Ірини Купчинської