"Гуляла Києвом, випадково знайшла. Дуже вдячна" – які відгуки отримує Музей Майдану

Олена Максименко

Книга відгуків – це окремий жанр, чи то пак, простір для висловлювань. Він трохи схожий на паперові листи. Попри технологічний прогрес і можливість говорити в інтернет-просторі, нотатки на папері досі актуальні – їх лишають відвідувачі та переглядають працівники закладів. Часом вони відкривають несподівані грані людської душі.

Ми вирішили проаналізувати, що ж пишуть відвідувачі виставок Національного музею Революції Гідності. Переважно музей проводить виставки в інших музеях Києва і не тільки. Також книга відгуків постійно збирає враження гостей в Інформаційного центру Музею Майдану. 

Як свідчить підрахунок працівників інфоцентру, лише у 2020 році Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану відвідало 4892 особи, з яких 607 дітей до 16 років та 142 студенти. 180 осіб – іноземці з 23 країн: Австралії, Білорусі, Боснії-Герцеговини, Великобританії, Італії, Іспанії, Естонії, Канади, Китаю, Литви, Мексики, Норвегії, Німеччини, Польщі, Росії, Сенегалу (Західна Африка), Сербії, США, Туреччини, Франції, Фінляндії, Чехії, Швейцарії.

Відповідно, нотатки трапляються багатьма мовами. Переважають українська й англійська, але також можна зустріти німецьку, італійську, польську, білоруську, латвійську, грузинську, ієрогліфи тощо. 

Не менш різноманітним за мовну та географічну палітру є смислове наповнення. Переважають, звісно ж, подяки працівникам центру, слова підтримки та позитивні враження від екскурсії. Для декого це ностальгійні спогади, пов’язані з власною історією Революції Гідності – таких заміток не бракує. Часто це волонтери, військові, добровольці, чи просто небайдужі громадяни, котрим досі болять події семирічної давнини. Для декого навпаки, експозиція стала відкриттям – це, переважно, школярі та іноземці. 

Багато про що нагадує й географічна приналежність гостей. Зокрема про те, що Крим, Донеччина й Луганщина – це Україна. 

Для багатьох український досвід боротьби став прикладом – про це пишуть відвідувачі з Гонконгу та Білорусі, в яких тривають свої протести. Відкриттям історія Майдану стала й для деяких гостей із Росії – вони признаються, що в них дуже мало інформації про ці події, та й подається вона зовсім інакше. 

Дехто пише вірші – свої або ж тексти народних пісень. Дехто – уривки святого писання, дехто лишає філософські дописи.

Пропонуємо ознайомитися зі змістом деяких із них:

"Дякую за презентацію реальності Майдану, і дякую за інформацію, - пише ламаною російською Алі з Баку. – Дай Боже, щоб в історії вашого народу таких тяжких моментів не з’являлося. Слава Україні".

Відвідують музей і медійники:
"Знімальна група "Майстер справи" UATV вражена планами музею та початковою експозицією. Обов’язково знімемо відкриття!". 

"Найбільше сподобалася мапа з "місцями". Трошки не вистачає артефактів з Революції. Успіхів вам і розвитку!", – пише Олексій Годзенко, на той час – журналіст 24 каналу, а зараз морський піхотинець.

А волонтери, активісти і блогери Володимир і Руслан Кошовенки після знайомства з Центром стали навідувалися на події: 

 "Дякуємо Вашій команді! Завершення Революції Гідності не відбулося, бо продовження має свій нині час! Ви робите велику справу для нагадування того, що таке Революція Гідності!.." – написав Руслан.

Окрема категорія відвідувачів – школярі.

"Після цієї екскурсії я дізналася, що було насправді. Я навіть не знала, наскільки це жахливо".

"Найкращий музей в моєму житті".   

"Сьогодні 01.02.2019. Мене звати Катерина. І я знаю історію моєї країни". 

"Я Сергій Захлюпаний, мені тут дуже сподобалося. Дуже хороший персонал, особливо Віктор та прибиральниця Надія. Дякую, що ви є". 

Трапляються нотатки в стилі "за мир і любов". 

"Бажаю, щоб такого не сталося більше, ані в Україні, ані в жодній іншій країні, - пише російською невідомий гість. – Бажаю, щоб добро було важливішим за жадібність та владу. Бажаю, щоб люди відчували себе братами і залишалися людьми незалежно від того, що диктує суспільство".   

"Всім любові!"

"Ми тут були, дивилися та думали. Невідомі. Число невідоме. А що взагалі відоме?"

Проте більшість дописів – це подяка і спільні спогади.

"Пенсіонер Коваленко Г. Я., корінна киянка. Дуже дякую за виставку, присвячену МАЙДАНУ, героям за незалежну Україну, які віддали своє життя за СВОБОДУ Батьківщини, за вибір європейського напряму. Слава Україні! Героям слава!"

"Це дійсно вражаюче! – пише Джош Пікетт із Арізони. – Так тримати, гарна робота!"

"Дякую за те, що зробили цю виставку можливою, - пише Фабіан із Німеччини. – Це було дуже інформативно, і коли музей буде збудовано, я неодмінно приїду знову і подивлюся експозицію".

"Так швидко пройшли ці 5 років, ніби вчора все було. Але вже немає мого "інформаційного центру" в холі першого поверху, нема пункту прийому теплого одягу, їдальні. Зате є прекрасний сучасний музей, креативна експозиція. І це прекрасно. Ми не маємо права це забути. Окрема подяка працівникам експозиції, її організаторам. Так має бути. Так тримати".

"Це дуже цікаво дізнатися про боротьбу за свободу, і побачити це особисто", - пише Хантер Пріост.

"Дуже цікаво. Вітання з СПБ".

"Дякую за документацію цих подій, - пише Якоб із Німеччини. – Дуже вражений, дізнався нове. Дуже допоможе не забути про ці дні". 

"Хай живе українська свобода! Я гість із Гонконгу. Я дуже зворушений виставкою. Тому що зараз через протести проти закону про екстрадицію у Гонконгу ми стикнулися із ситуацією, в якій була Україні кілька років тому – більш ніж три місяці! Уряд Гонконгу, за яким стоїть комуністична партія Китаю, також чинить жахливі речі, схожі на ті, що робив уряд Януковича по відношенню до протестувальників, такі як найм гангстерів для побиття не лише активістів, а й звичайних мешканців. Тим не менш, багато мешканців Гонконгу досі не здалися, і досі стоять в опозиції до державної машини. Я вірю, що решта світу підтримає Гонконг і боротиметься проти тоталітаризму Китаю". 

"Дякую, що показали Коледжу військових повітряних сил, США, цю важливу історію України!". 

"Випадково, гуляючи по Києву, знайшла цю експозицію. Дуже вдячна авторам ідеї та організаторам за бажання об’єктивно висвітлювати події нової історії України. Успіхів і розширення експозиції!"

"Повага і співчуття всім, хто віддав життя за те, щоб досягти великих змін для життя кожного в країні", - Джасон Як, Канада.

"Щиро вдячний всім, хто на шостому постреволюційному воєнному році і надалі продовжує боротьбу за ті ідеали та за ту Україну, яку ми уявляли в 2013 році. Впевнений, що в тих, хто докладає усіх зусиль та готовий на будь-які жертви заради Батьківщини, завжди попереду Перемога та Щастя. 
Світла пам'ять усім Героям, хто віддав життя за Україну та її волю. Низький уклін колективу Музею – живучі в історії, ви її ж творите. Андрій, історик, офіцер, закоханий в Україну".     

"Від боївки швидкого реагування БШР "Черепахи". Правий сектор, Яшка, Фашист, Рижа, Саша Рижа, Білорус. Жыве Беларусь! Разом і нє спєша!"

"Приклад, який був даний світові цією групою волелюбних громадян, це приклад, який ніколи не має забутися. Будь ласка, не дайте вогневі померти", - Вал Каррен, Нідерланди.

"Браво за те, що ви це зробили!" - пишуть поляки. 

В'язень Кремля, кримчанин Володимир Балух і "Небайдужий громадянин" залишають автографи на стіні Інфоцентру Музею Майдану

Стіна на другому поверсі символізує стіни з дерев’яних дощечок, які активісти викладали на Майдані. На них маркерами писали назви рідних міст і селищ. Так само, в інформаційно центрі частіше виводять назви населених пунктів. Дехто лишає назви волонтерських організацій. Дехто – послання. Скажімо, такі:

"Ялта від берегів російського смислу завжди була далі, ніж Лондон!". 

"Фонд Діани Макарової, "Швацька сотня". 

"Москва, 2020. Без осмислення минулого не оціниш майбутнє".

"Верым, можам, переможам". 

А ви лишили свій допис у книзі відгуків Інформаційного центру? Чисті сторінки чекають на ваше слово!